З розвитком архітектури, промисловості й побуту з’явилися системи, призначені для примусової вентиляції, що дозволяли контролювати потоки повітря, температуру, вологість і якість повітря.
Давні системи вентиляції та провітрювання
Єгипет і повітряні шахти
У стародавньому Єгипті ще за 2500 р. до різдва існували конструкції, які історики інтерпретують як вентиляційні шахти у піраміді Велика піраміда Гізи.
Наприклад, у піраміді могли бути вузькі канали, що вели від королівської камери вгору чи назовні - ймовірно, для проходу повітря чи вентиляції.
Це демонструє, що вже дуже давно люди замислювались про внутрішній простір і потребу в припливі/витяжці повітря.
Римська імперія: гіпокауст і канали
У Римській імперії застосовували систему підлоги з підігрівом - Гіпокауст (лат. hypocaust). У просторі під підлогою чи в стінах циркулювало тепле повітря або дим від печей, яке йшло через канали.
Хоч це не вентиляція в сучасному розумінні (скоріше опалення), проте відведення диму та циркуляція повітря - це вже крок до контролю повітряного середовища.
Також у римських будівлях ширше використовували відкрите планування, атріуми, великі вікна - це сприяло природній вентиляції: конвекція, перетікання повітря.
Середньовіччя та архітектурні системи природної вентиляції
У мусульманському світі й на Близькому Сході із Х–ХХ ст. застосовували так звані вітротяги / віторуї (wind-catcher, malqaf) - вертикальні вентиляційні шахти/вежі, які ловили вітер і подавали прохолодне повітря всередину будівлі.
Також у традиційній архітектурі використовували центральні двори, водні елементи, отвори наверху для вентиляції та охолодження простору.
Це - приклади пасивної вентиляції, коли немає механічних вентиляторів, але сама архітектура забезпечує провітрювання.
Індустріалізація та поява механічної вентиляції
До XIX ст. природна вентиляція була майже єдиним способом обміну повітря в будівлях, шахтах, кораблях. Але з ростом промисловості, пожеж, накопичення шкідливих газів - виникла потреба у контролі повітряного середовища.
- У шахтах використовували вертикальні шахти і отвори, щоб герметично відвести дим і викиди.
- У великих будівлях XIX ст. вже застосовували вентиляційні шахти, системи з фурмами та димовідводами.
Отже, це був етап переходу від просто відкрити вікно до системно організувати потік повітря.
Сучасні системи вентиляції в будівлях
У ХХ ст. з розвитком технологій з’явилися системи примусової вентиляції: повітряні канали, вентилятори, фільтри, рекуперація тепла. Стаття зазначає: Starting from 1950-х механічні припливно-витяжні системи з’явились у будинках.
Ось ключові етапи:
- Початок XX ст.: будинки починають обладнувати механічними припливами/витяжками.
- Після нафтової кризи 1970-х: підвищена теплоефективність будівель призвела до того, що герметичність будівель зросла - і вентиляція стала ще важливішою, оскільки без належного провітрювання погіршувалась якість повітря.
- Сьогодні: вентиляційні системи передбачають фільтрацію, видалення CO₂, рекуперацію тепла, контроль вологості та частин пилу.
Для виробничих та комерційних об’єктів (наприклад, у ресторанному бізнесі, харчовій промисловості, обладнанні для підприємств) такі системи мають критичне значення: забезпечення комфортного мікроклімату, якості повітря, видалення тепла, вологи, запахів й шкідливих речовин.
Сучасна вентиляція - це не просто відкрити двері або вікно, а це - інтегрована система контролю повітряного середовища, що включає приплив-витяжку, фільтрацію, обробку повітря тощо.
